Картинка
Новини Про Інститут Наукова діяльність Структура Аспірантура Закупівлі Контакти Конференції ІПФ Профспілка

Максимов Анатолій Олександрович

----





 

Загальна інформація

Максимов Анатолій Олександрович народився в с. Селенка, Дорогобужського р-ну, Смоленської області СРСР 1 серпня 1937 р. Закінчив Горківське радіотехнічне училище ППО в 1958 р. та Київське вище інженерне технічне училище ППО в 1965 р. і отримав фах інженер по радіотехніці. Кандидат технічних наук, професор, лауреат премії Ради Міністрів СРСР.

Професор А.О. Максимов є відомим, науковцем з прикладних проблем радіотехніки та радіолокації, зокрема з питань оборони. Роботі в цій галузі він присвятив 40 років військової служби (1955-1995 роки), пройшовши шлях від курсанта Горківського військового радіотехнічного училища до полковника, заступника голови секції з оборонних проблем Президії Академії наук України. Ці роки вмістили навчання в середньому військовому навчальному закладі (1955-1958), службу в частині протиповітряної оборони на захисті Москви (1958-1960), навчання в Київському вищому інженерно-технічному училищі протиповітряної оборони (КВІРТУ) (1960-1965), наукову роботу в оборонному науково-дослідному інституті (м. Курськ), викладання в КВІРТУ протягом 18 років, де він пройшов шлях від зав. лабораторією до заст. начальника профілюючої кафедри, професора; заступника секції з оборонних проблем Президії НАН України .

Звільнившись з лав української армії, А.О. Максимов продовжив наукову і науково-організаційну діяльність: в 1995-96 р.р. він – начальник Головного управління з критичних технологій Держкомітету України з науки, техніки та промислової політики, з 1998 року і по цей час він – старший науковий співробітник Відділу фізичних методів аналізу руд (№ 50) Інституту прикладної фізики НАН України, продовжує працювати за сумісництвом в Секції прикладних проблем Президії НАН України.

А.О. Максимов має великий досвід, в першу чергу, з проблеми розробки радіоелектронних систем і засобів озброєння та військової техніки. Він захистив кандидатську дисертацію (1974 рік), яка вирішувала важливу науково прикладну проблему військової науки з ідентифікації радіосигналів радіотехнічних засобів вірогідного противника. З цієї та споріднених проблем він опублікував понад ста наукових праць, має 36 винаходів.

Важливими є його науково-педагогічні роботи. Під його керівництвом захищені кандидатські дисертації, він є автором підручника для курсантів вищих військово-навчальних закладів військ ППО «Радіотехнічні системи противника» (1988 рік), йому присвоєно вчене звання професор (1993 рік).

А.О. Максимов дуже плідно працює як експерт і організатор науки. Зокрема, його зусилля були неоціненними на етапі організації відділу, в якому він зараз працює, забезпечуючи інформаційну та організаційну підтримку наукових тем.

Для сотень наукових тем ним була організована експертиза, в якій він безпосередньо брав участь. Це, перш за все, стосується тем з програм фундаментальних і пошукових досліджень в інтересах оборони України та на сьогодні – тем з наукового приладобудування.

Протягом багатьох років А.О. Максимов був членом різних наукових і науково-технічних рад Національної академії наук України, Міністерства оборони України. На цей час він продовжує науково-організаційну роботу в Президії НАН України, зокрема, як учений секретар Міжвідомчої ради з наукового приладобудування.

Наукові, науково-педагогічні, науково організаційні досягнення А.О. Максимова отримали високу оцінку керівних органів та уряду. Його військова діяльність відзначена 10 урядовими нагородами СРСР. Наказом Міністра зв'язку СРСР за досягненні успіхи в галузі радіозв'язку, радіомовлення та телебачення, він нагороджений знаком "Почесний радист". При роботі в галузі радіоелектроніки в 1990 році йому була присуджена премія Ради Міністрів СРСР.

Роботи в галузі радіофізики, спектрального аналізу, розпізнавання образів. Автор 85 друкованих робіт.

Основні наукові публікації

    • Науково-технологічний центр в Україні, 2002-2005, № Gr-50(j), „Екологічний моніторинг біологічно активної антирахітичної сонячної УФ радіації та розробка «ВітаД» біодозиметра».
    • Державний фонд фундаментальних досліджень України. Сьомий конкурс наукових і науково-технічних проектів. 2001-2004. Ф7/419-2001 „Ядерно-фізичні методи визначення віку гірських порід, корисних копалин і метеоритів.”
    • Использование принципов оптимальной обработки сигналов в радиотехнических системах.  Военная радиоэлектроника, п.5 (422).1983.4 с.
    • Радиотехнические системы. Учебник. К.: КВИРТУ ПВО, 1988.-292 с.
    • Нейроподобные сети в базах знаний интеллектуальных систем.Сборник, вып.55, МО СССР, 1989-6 с.
    • Українсько-Узбецька конкурсна програма науково-технічного співробітництва. 2005-2007. М/239-2005.”Розробка методів одержання медичних ізотопів із високоренієвих молібденітів Узбекистану”

Нагороди

Почесна грамота відділення ядерної фізики та енергетики НАН України (2012), Нагрудний знак - За професійні здобутки (2012),

Останні новини

Різне

Доступ до повнотекстових публікацій відомого міжнародного видавництва Springer Nature Детальніше ...

Щиро вітаємо директора Інституту прикладної фізики НАН України академіка НАН України Сторіжка Володимира Юхимовича з присвоєнням звання Почесного доктора Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна Детальніше ...

Семінари

Семінар з питань наукового і навчального приладобудування Час проведення: 04.03.2020 Детальніше ...