Максимов Анатолій Олександрович

Загальна інформація

Максимов Анатолій Олександрович народився в с. Селенка, Дорогобужського р-ну, Смоленської області СРСР 1 серпня 1937 р. Закінчив Горківське радіотехнічне училище ППО в 1958 р. та Київське вище інженерне технічне училище ППО в 1965 р. і отримав фах інженер по радіотехніці. Кандидат технічних наук, професор, лауреат премії Ради Міністрів СРСР.

Професор А.О. Максимов є відомим, науковцем з прикладних проблем радіотехніки та радіолокації, зокрема з питань оборони. Роботі в цій галузі він присвятив 40 років військової служби (1955-1995 роки), пройшовши шлях від курсанта Горківського військового радіотехнічного училища до полковника, заступника голови секції з оборонних проблем Президії Академії наук України. Ці роки вмістили навчання в середньому військовому навчальному закладі (1955-1958), службу в частині протиповітряної оборони на захисті Москви (1958-1960), навчання в Київському вищому інженерно-технічному училищі протиповітряної оборони (КВІРТУ) (1960-1965), наукову роботу в оборонному науково-дослідному інституті (м. Курськ), викладання в КВІРТУ протягом 18 років, де він пройшов шлях від зав. лабораторією до заст. начальника профілюючої кафедри, професора; заступника секції з оборонних проблем Президії НАН України .

Звільнившись з лав української армії, А.О. Максимов продовжив наукову і науково-організаційну діяльність: в 1995-96 р.р. він – начальник Головного управління з критичних технологій Держкомітету України з науки, техніки та промислової політики, з 1998 року і по цей час він – старший науковий співробітник Відділу фізичних методів аналізу руд (№ 50) Інституту прикладної фізики НАН України, продовжує працювати за сумісництвом в Секції прикладних проблем Президії НАН України.

А.О. Максимов має великий досвід, в першу чергу, з проблеми розробки радіоелектронних систем і засобів озброєння та військової техніки. Він захистив кандидатську дисертацію (1974 рік), яка вирішувала важливу науково прикладну проблему військової науки з ідентифікації радіосигналів радіотехнічних засобів вірогідного противника. З цієї та споріднених проблем він опублікував понад ста наукових праць, має 36 винаходів.

Важливими є його науково-педагогічні роботи. Під його керівництвом захищені кандидатські дисертації, він є автором підручника для курсантів вищих військово-навчальних закладів військ ППО «Радіотехнічні системи противника» (1988 рік), йому присвоєно вчене звання професор (1993 рік).

А.О. Максимов дуже плідно працює як експерт і організатор науки. Зокрема, його зусилля були неоціненними на етапі організації відділу, в якому він зараз працює, забезпечуючи інформаційну та організаційну підтримку наукових тем.

Для сотень наукових тем ним була організована експертиза, в якій він безпосередньо брав участь. Це, перш за все, стосується тем з програм фундаментальних і пошукових досліджень в інтересах оборони України та на сьогодні – тем з наукового приладобудування.

Протягом багатьох років А.О. Максимов був членом різних наукових і науково-технічних рад Національної академії наук України, Міністерства оборони України. На цей час він продовжує науково-організаційну роботу в Президії НАН України, зокрема, як учений секретар Міжвідомчої ради з наукового приладобудування.

Наукові, науково-педагогічні, науково організаційні досягнення А.О. Максимова отримали високу оцінку керівних органів та уряду. Його військова діяльність відзначена 10 урядовими нагородами СРСР. Наказом Міністра зв'язку СРСР за досягненні успіхи в галузі радіозв'язку, радіомовлення та телебачення, він нагороджений знаком "Почесний радист". При роботі в галузі радіоелектроніки в 1990 році йому була присуджена премія Ради Міністрів СРСР.

Роботи в галузі радіофізики, спектрального аналізу, розпізнавання образів. Автор 85 друкованих робіт.

Основні наукові публікації

• Науково-технологічний центр в Україні, 2002-2005, № Gr-50(j), „Екологічний моніторинг біологічно активної антирахітичної сонячної УФ радіації та розробка «ВітаД» біодозиметра».
• Державний фонд фундаментальних досліджень України. Сьомий конкурс наукових і науково-технічних проектів. 2001-2004. Ф7/419-2001 „Ядерно-фізичні методи визначення віку гірських порід, корисних копалин і метеоритів.”
• Использование принципов оптимальной обработки сигналов в радиотехнических системах.  Военная радиоэлектроника, п.5 (422).1983.4 с.
• Радиотехнические системы. Учебник. К.: КВИРТУ ПВО, 1988.-292 с.
• Нейроподобные сети в базах знаний интеллектуальных систем.Сборник, вып.55, МО СССР, 1989-6 с.
• Українсько-Узбецька конкурсна програма науково-технічного співробітництва. 2005-2007. М/239-2005.”Розробка методів одержання медичних ізотопів із високоренієвих молібденітів Узбекистану”

Нагороди